енденції в сфері туризму: готелі, санаторії, турбази.

енденції в сфері туризму: готелі, санаторії, турбази.

Статистична інформація щодо діяльності об’єктів розміщення публікується відповідно до звітів підприємств і не охоплює тіньовий ринок, проте дозволяє відслідковувати тенденції в сфері туризму.

У 2016 році надання місць для проживання здійснювали 4256 юридичних та фізичних осіб із загальною кількістю місць для розміщення 376 тис., що на 2% та 7% менше за відповідні показники 2015 року. На сьогодні 74% місць розташовано в спеціалізованих засобах розміщення, а саме в санаторіях, пансіонатах, базах відпочинку, санаторіях- профілакторіях тощо, а 36% місць розташовано в готелях та аналогічних закладах. За період з 2012 до 2016 роки включно мережа колективних засобів розміщення скоротилась на 1785 суб’єктів: значно зменшилась кількість туристичних баз, пансіонатів та баз відпочинку, санаторіїв та профілакторіїв, гуртожитків для приїжджих, проте зросла кількість готелів, хостелів та мотелів. Кількість місць розміщення за відповідний період зменшилась на 211 тис. місць: 80% цього зниження склали місця в закладах з лікувальними та оздоровчими послугами, 20% – місця у закладах готельного типу.

Анексія Криму, відокремлення окремих районів Донецької та Луганської областей та події на Сході України істотно вплинули як на потенціал санаторно-курортних та оздоровчих закладів України, так і на споживання послуг з тимчасового розміщення у різних областях. Загалом чисельність розміщених осіб в Україні у 2016 році щодо 2013 року знизилась на 20%: у Луганській та Донецькій областях чисельність розміщених осіб скоротилася в 5 разів, у Рівненській, Дніпропетровській, Харківській, Одеській, Чернівецькій, Черкаській та Херсонській областях – в середньому на 15%, а от у Тернопільській, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Черкаській та Закарпатській областях чисельність розміщених осіб зросла в середньому на 25%. Найбільш стійким до зміни соціально-політичної ситуації в Україні виявився рівень споживання послуг з розміщення в місті Києві, Вінницькій, Миколаївській, Житомирській, Полтавській та Запорізькій областях: кількість розміщених осіб практично не змінилася відносно докризових показників.

Послугами з тимчасового розміщення у 2016 році скористались 6,5 млн осіб, що на 13% більше, ніж у 2015 році, 13% з них – іноземці. Найбільше відвідувачів традиційно розміщуються у місті Києві (1,2 млн осіб), Львівській (860 тис. осіб), Одеській (514,5 тис. осіб) та Дніпропетровській (447 тис. осіб) областях.

В Івано-Франківській, Запорізькій, Харківській, Закарпатській та Київській областях скористалися послугами розміщення 341 тис., 309,5 тис., 269 тис, 269 тис. та 295 тис. осіб відповідно. Дещо менше осіб розміщувалося у Полтавській (234,5 тис.), Миколаївській (212 тис.), Тернопільській (211 тис.), Хмельницькій (184 тис.), Херсонській (179,5 тис.) та Черкаській (150 тис.) областях.

Найменше осіб було розміщено у колективних закладах розміщення Вінницької (137 тис.), Волинської (117,5 тис.), Рівненської (117 тис.), Чернівецької (109 тис.), Житомирської (81 тис. осіб), Чернігівської (69 тис. осіб), Сумської (63 тис. осіб) та Кіровоградської (65 тис. осіб) областей. В цих регіонах за досить добре розвиненої мережі закладів харчування рівень споживання послуг з розміщення найнижчий в Україні: однією з причин такого явища є одноденна близькість до більш популярних місць розміщення.

Найчастіше відвідувачі розміщувалися в готелях (66%), рідше на базах відпочинку, туристичних базах та в санаторіях, а найменше в гуртожитках для приїжджих, мотелях, хостелах, пансіонатах відпочинку, санаторіях-профілакторіях, дитячих санаторіях та закладах дитячого оздоровлення.

Індустрія гостинності України продовжує інтегруватися у світовий туристичний ринок: відповідно до сучасного споживання трансформується мережа колективних засобів розміщення. Доля спеціалізованих (оздоровчих) засобів знижується, адже подорожі зазвичай мають коротко- та середньо-терміновий характер, і сучасний темп життя рідко передбачає класичну 21-денну путівку до санаторію. У структурі внутрішнього споживання санаторно-курортних послуг вагома роль продовжує належати державі. Забезпечити достатнє завантаження засобів оздоровлення державним коштом практично неможливо, споживання ж послуг з оздоровлення українцями власним коштом не має масового характеру у зв’язку невисоким рівнем доходу. Іноземні відвідувачі мають більші достатки, проте і вибагливіші до умов перебування, а стан відповідних засобів розміщення в Україні погіршується щороку. Наслідки замкнутого кола “відсутність споживання – відсутність інвестицій – занепад” — закриття та реструктуризація побудованих здебільшого за радянських часів санаторіїв та баз. Натомість популярнішими стають хостели, мотелі та готелі, адже зростає кількість туристів, які менш вибагливі до комфорту, не потребують оздоровлення, але є більш вибагливими до цін, новинок та вражень.

У зв’язку з анексією Криму та конфліктом на Сході України потенціал санаторно- курортних та оздоровчих закладів зазнав значних втрат, змінилися соціально-політичні та економічні відносини з Росією та Білоруссю та зазнав структурних змін в’їзний туристичний потік, що призвело до загального зниження рівня споживання послуг з розміщення та його зміщення до Центральної та Західної України. Стабілізація ситуації в державі та зростання до України довіри громадян із країн ЄС сприятиме подальшому відновленню рівня споживання послуг, легалізації діяльності підприємств та розвитку мережі колективних засобів розміщення відповідно до сучасних світових тенденцій.