Новий шлях розвитку для України

Україна має величезний туристичний потенціал!

Україна має величезний туристичний потенціал. Але доки туризм є «вічно потенційним», доти на нього чекатиме сумна доля. Це можна назвати хіба що марнотратством.

Ситуацію, що склалася на українському туристичному ринку, без перебільшення можна назвати критичною. І вийти з неї можна буде лише тоді, коли ми повернемо на всі 180°, змінивши ставлення до галузі не тільки з боку чиновників, а й світової громадськості.
Складно переоцінити значення розвитку індустрії гостинності (це внутрішній і в’їзний туризм) для економіки України. Серед можливих переваг розвитку в цьому напрямку і збільшення валютних надходжень, і створення нових робочих місць, і формування ринку збуту товарів вітчизняного виробництва… А це ж іще не всі переваги.
Сьогодні туріндустрія входить у ТОП-5 галузей, що приносять найбільші доходи в світі. За прибутковістю вона випереджає навіть вугільну промисловість. До слова, в Україні в вугільному секторі задіяно близько 300 тисяч чоловік, а в індустрії гостинності – близько мільйона. Це дає вагомі підстави ставитися до туристичної галузі якомога серйозніше.

Світова практика

У всьому цивілізованому світі за допомогою туризму єднають націю, популяризують власну культуру, стимулюють економіку. За приклад можна взяти досвід Грузії: по війні з Росією грузинський уряд приділив увагу розвитку саме туристичної галузі. Вони розуміли, як важливо створити позитивний туристичний імідж країни, лібералізувати візовий режим, залучити іноземних інвесторів, щоби надалі лобіювати інтереси Грузії за кордоном. І грузини досить швидко побачили сподіваний результат. Відтепер їхню країну щорічно відвідує безліч відпочивальників із різних куточків світу, активно розвивається внутрішній туризм, країна має іноземні інвестиції, що своєю чергою позитивно позначається на економіці загалом.
Навіть попри війни, кризи, природні катаклізми більшість країн розвиває туризм як пріоритетну галузь економіки. В Ізраїлі після нещодавнього загострення військового конфлікту з Палестиною було внесено дві зміни до бюджету за результатами першого півріччя. І стосувалися вони збільшення витрат на оборонну і туристичну галузі.
Цікавим є і досвід Японії – країни, що швидко відновила обсяги туристичного потоку після великої радіаційної аварії на АЕС «Фукусіма-1». І це – результат правильних дій уряду, що буквально за півроку після катастрофи виділив удвічі більше коштів, щоби створити імідж країни, привабливий для туристів.
Можна навести багато вдалих урядових рішень, що стосувалися подібних ситуацій: до Туреччини, що оговтувалася після серйозних сутичок між поліцією і опозицією в 2013 році, швидко повернулися відпочивальники, Туніс відродився після «жасминової революції», Єгипет – після революції 2011 року.

Вітчизняні реалії

Проте Україна щодо розвитку туризму все ще перебуває на рівні «совкового менталітету». Уряд не виявляє належного інтересу до розвитку індустрії, не має жодної конкретизованої політики в цьому напрямкові: досі немає ані стратегії розвитку, ані державної програми. Чому так – годі збагнути. Можливо, через тотальне нерозуміння реальних перспектив. Та за нинішніх непростих умов саме туристична індустрія як економічна категорія може бути основою інтеграції до Європи: на сьогодні це єдина галузь, що реально готова перейти на європейську систему саморегулювання. Уже зараз туристичним асоціаціям можна доручити ліцензувати туроператорську діяльність, видавати дозволи на право здійснювати туристичний супровід, категоризувати об’єкти туристичної інфраструктури.
Як показує міжнародна практика, туристична галузь не може розвиватися сама собою – їй нагально необхідна підтримка держави. Але єдиний орган управління туристичної галузі України – Державне агентство з туризму та курортів – було ліквідовано, а його повноваження передано Мінекономіки, де лише за рік було створено підрозділ міністерства. Для порівняння: в Міністерстві туризму Туреччини працює близько 7.200 держслужбовців, а в Міністерстві туризму Таїланду – 10.900 співробітників. У той же час в Україні вже п’ять років держава взагалі не передбачає фінансувати розвиток туризму. Це стосується не тільки держінвестицій, а й елементарних іміджевих програм, аналітики, стандартизації…

Шляхи вирішення

Ситуацію, що склалася на українському туристичному ринку, без перебільшення можна назвати критичною. І єдине, що можна тут зробити, – радикально, на 180°, змінити наявне ставлення до галузі не тільки з боку чиновників, а й світової громадськості. Нас не мають сприймати винятково через призму війни з Росією, до того ж цей конфлікт має локальний характер.
Найефективніший і найменш витратний варіант – популяризувати нашу культуру, звичаї, традиції, національну кухню серед європейців. За підтримки українських посольств у країнах ЄС, а також представників діаспори та туристичного бізнесу можна організовувати так звані дні України по європейських столицях. На допомогу організаторам – усі інструменти подієвого маркетингу: презентації, прес-конференції, семінари, фестивалі, ярмарки. Це стане важливим кроком на шляху розвитку партнерських відносин України з Євросоюзом.
Однак туризм є елементом не тільки зовнішньої, але й внутрішньої політики держави. Мій рідний Крим втратили в тому числі і через те, що більшість жителів півострова жодного разу (!) не бували на материковій Україні. Недостатня поінформованість про ментальні особливості різних регіонів призвела до того, що кримчани стали легкою здобиччю російських пропагандистів. На жаль, більша частина України була в подібній ситуації. Вихідці з різних частин країни практично нічого не знають одне про одного, багато з них ніколи не виїздили за межі своєї області. Щоби об’єднати націю, необхідно розробити державні програми, спрямовані на розвиток внутрішнього туризму в Україні. Люди мають подорожувати, вивчати історію і традиції своєї країни – маємо чимало місцин, які варто відвідати. Це і Черкащина – Шевченківський край, де можна дізнатися багато нового про життя знаменитого поета, й Азовське узбережжя, де зберігся дух козацтва, і Полтавщина – батьківщина класика світової літератури Миколи Гоголя…
Дуже важливо зважати на закордонний досвід. Наприклад, у США по закінченні Громадянської війни між Північчю і Півднем було впроваджено масштабну програму, що заохочувала американців подорожувати країною. Її суть полягала в тому, що справжнім громадянином Америки вважали лише того, хто побував більш ніж в п’ятьох штатах. У підсумку в США переважає внутрішній туризм й американців називають однією з найбільш мобільних націй.
Про розвиток туризму в межах країни наочно свідчить і кількість внутрішніх авіарейсів. У цьому випадку взірцем для нас може стати Польща, котра територіально значно менше, але значно перевершує Україну за кількістю перельотів. Так, у Польщі – це 12 тисяч внутрішніх авіарейсів, а в Україні – близько п’яти тисяч.
Загалом розвиток туристичної галузі в Україні має стати національним пріоритетом. Тим більше що для цього є всі умови – виняткові природно-рекреаційні та культурно-пізнавальні ресурси. Максимальне об’єднання зусиль представників туризму з представниками влади допоможе сформувати високорентабельну і конкурентну індустрію, здатну задовольнити потреби туристів в різноманітних туристичних послугах, що залучає інтерес світових туристичних брендів і приносить стабільний дохід до бюджету країни.